Уповноважена особа за сумісництвом: які зміни в законодавстві врахувати
- шо змінилося для працівників — сумісників держпідприємств, установ і організацій
- чи є обмеження на сумісництво та на кого вони поширюються
Керівник замовника призначає уповноважену особу (УО) одним із трьох способів, що передбачає стаття 11 Закону № 922. З-поміж них — робота УО за сумісництвом. Норми законодавства про працю, що регулюють сумісництво, змінилися.
Із 19 липня 2022 року стаття 102-1 КЗпП визначає, що таке сумісництво:
…виконання працівником, крім основної, іншої оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у роботодавця — фізичної особи.
Зі статті 102-1 КЗпП вилучили норму, що умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій визначає КМУ. Відповідно, на підставі постанови КМУ від 22.11.2022 № 1306 із 25.11.2022 втратила чинність Постанова № 245. Також КМУ розпорядженням від 22.11.2022 № 1047-р скасував Положення № 43.

Проаналізуймо, що варте уваги УО.
Сумісництво керівників
Як було. Не мали права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, установ і організацій, їхні заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їхні заступники за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності.
Як стало. Ці посадові особи отримали право працювати за сумісництвом у будь-якій сфері. Водночас вони як посадові особи юридичних осіб публічного права мають не допускати, щоб виник реальний, потенційний конфлікт інтересів (п. 1 ч. 1 ст. 28 Закону № 1700).
Нечинність переліку робіт, що не є сумісництвом
Як було. Додаток до Положення № 43 визначав перелік робіт, що не є сумісництвом. Наприклад, до такої зараховували педагогічну роботу з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік, або іншу роботу, якщо на основній роботі працівник працює неповний робочий день і отримує неповний оклад, якщо сумарно оплата по основній та іншій роботі не перевищує повного окладу за основним місцем роботи.

Як стало. Тепер додаткову роботу, яку не вважали сумісництвом, мають оформлювати як окремий трудовий договір про роботу за сумісництвом у вільний від основної роботи час або як цивільно-правовий договір про виконання робіт чи надання послуг. Утім, як і раніше, не можна визначити УО, яку залучив замовник за договором про надання послуг для проведення закупівель (ч. 4 ст. 11 Закону № 922). УО — службова (посадова) чи інша особа, яка є працівником замовника (п. 35 ч. 1 ст. 1 Закону № 922).
Тривалість щоденної роботи
Як було. Сумісник не мав права працювати понад чотири години на день і повного робочого дня у вихідний день, а протягом місяця — більше половини місячної норми робочого часу.
Як стало. Якщо УО — сумісник, то вона може працювати повний робочий час. Звісно, якщо хоче і є потреба у цьому. Якщо штатний розпис передбачає за посадою 1,0 штатну одиницю, на підставі заяви УО керівник, якщо згоден, наказом встановлює повний робочий день — 8 годин.
Відпустка
Як було. Щорічну відпустку сумісникам надавали одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.
Як стало. Сумісник не зобов’язаний брати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основною посадою. Як і раніше, у перший рік роботи сумісник має право використати щорічну відпустку одночасно з відпусткою за основною посадою до того, як відпрацює шість місяців на підприємстві. Також сумісник має право оформити відпустку без збереження зарплати на термін до закінчення відпустки за основною посадою (п. 6 ч. 7 ст. 10, п. 14 ч. 1 ст. 25 Закону № 504).
Звільнення та вихідна допомога
Як було. Керівники звільняли сумісників з підстав, передбачених законодавством, а також якщо приймали основного працівника чи обмежували сумісництво у зв’язку з особливими умовами та режимом праці без вихідної допомоги.
Як стало. Керівник не має права звільнити сумісника у зв’язку з тим, що приймає основного працівника. Сумісників, як і основних працівників, звільняють із підстав, передбачених КЗпП, і виплачують вихідну допомогу у випадках, передбачених статтею 44 КЗпП.